Міф про Арахну - це давньогрецька історія походження павуків!

Як і в більшості історій походження різних рослин і тварин, перший павук спочатку був людиною, і звали її Арахна - грецьке слово, що означає "павук". Цікаво, що міф також читається як байка, алегорична історія, покликана навчити аудиторію моралі або поведінці та її наслідкам.

Історія Арахни з грецької міфології

Отже, хто така Арахна і як вона перетворилася на павука?

Арахна була молодою лідійською жінкою, дочкою відомого фарбувальника тканин на ім'я Ідмон. Ще маленькою дівчинкою вона навчилася ткати і відразу ж виявила свій талант, навіть будучи початківцем. Зростаючи, вона продовжувала практикуватися і працювати над своїм ремеслом протягом багатьох років.

Її слава рознеслася по всій країні, і багато хто приходив подивитися на її ткацтво. Арахна була настільки талановитою і відданою ткалею, що винайшла льон. Вона вміла ткати так добре, що зображення на її тканинах були настільки досконалими, що люди думали, ніби вони справжні.

Увага, слава та обожнювання її ткацтва розпалили гордість Арахни до такої міри, що вона стала пихатою. Коли глядачі називали її талант божественним і даром богів, особливо Афіни, яка була богинею ткацтва, вона насміхалася з цієї думки.

"Мій талант походить не від богів і не від Афіни".

Натовп ахнув від жаху, адже зухвалість перед обличчям богів часто накликала на себе їхній гнів. Один з її шанувальників закликав її забрати свої слова назад.

"Попроси Афіну пробачити твою зухвалість, - сказав шанувальник, - і вона, можливо, пощадить тебе".

Але Арахна не хотіла цього.

"Навіщо мені просити у неї вибачення?" - заперечила вона. "Я ткаю краще навіть за неї. Як мій талант міг стати її даром, якщо я краща?"

У цей момент спалахнуло яскраве світло, і перед нею та глядачами з'явилася Афіна.

"Ти скажеш мені це в обличчя, дівчинко?" - запитала вона Арахну.

Так, богине, - кивнула Арахна, - і доведу свої слова ділом, якщо хочеш! Можемо влаштувати змагання з ткацтва!"

Афіна прийняла виклик. Богиня і смертна сіли за ткацтво. Люди збиралися все більше і більше, щоб подивитися на дивовижне видовище. Ткацтво тривало кілька днів, поки нарешті Арахна і Афіна не створили гобелен із зображеннями богів.

Гобелен Афіни був найдосконалішим, що коли-небудь бачили смертні очі. Як богиня, вона використовувала нитки з тканини самої землі. Вона зобразила богів на Олімпі у всій їхній величі. Кожен з них був показаний у славі, здійснюючи героїчні вчинки. Вони були настільки реалістичними, що навіть хмари і небо виглядали об'ємними і з ідеальними кольорами. Ніхто не вірив, щоАрахна могла б перевершити щось настільки бездоганне.

Але Арахна залишалася впевненою в собі, і вона розгорнула свій власний гобелен, дозволивши йому в пориві впасти на гобелен Афіни.

Люди знову ахнули, бо не могли повірити своїм очам. Гобелен був божественний. Афіна була здивована, побачивши, що хоча вона використовувала смертні нитки, її сцени були яскравими, живими і потужними. Арахна теж зобразила богів у чотирьох різних сценах, розділених вишуканими візерунками.

Але була одна велика різниця.

Боги Арахни не мали ні слави, ні чеснот, ні доброти. Сцени, які Арахна вирішила зобразити, були сценами, де боги були найдрібнішими, найп'янішими, найжорстокішими по відношенню до смертних (як варіант, кажуть, що вона зобразила Зевса і його розпусту). До того ж, гобелен був бездоганним навіть для божественних очей Афіни. Деталізація і складність сцен, які вона зобразила, булинабагато перевершувала Афіну, тож гобелен Арахни був кращим з двох.

Це здивувало і розлютило Афіну: мало того, що Арахна була кращою за неї, так вона ще й посміла викривати богів та їхні вади на загальний огляд! Такої образи Афіна не могла стерпіти. У великому, страшному гніві Афіна розірвала гобелен на шматки, розтрощила свій ткацький верстат і тричі вдарила Арахну, проклинаючи її перед усіма.

Арахна була шокована і присоромлена, і в розпачі втекла. Вона не могла змиритися з тим, що сталося, і повісилася на дереві. Тоді Афіна перетворила її на павука - волохату маленьку істоту з вісьмома ногами, яка звисала з дерева на власній павутині. Ставши павуком, Арахна одразу ж побігла вгору по павутині і почала плести ще більше.

"Відтепер і назавжди так буде для тебе і твоїх дітей, - сказала Афіна, - ти будеш вічно ткати свої вишукані роботи, а люди знищуватимуть їх, коли побачать".

Так у світі з'явилися павуки.

Про що історія Арахни?

Міф про Арахну та Афіну є повчальною історією: він застерігає людей не намагатися змагатися з богами, бо це призведе лише до їхньої загибелі.

Її також можна сприймати як застереження проти марнославства і гордині як гріха: навіть якщо таланти людини великі, якщо вона марнославна і сповнена гордості, то, швидше за все, незабаром на неї чекає загибель.

З точки зору більш сучасної аудиторії, зіткнення між Арахною та Афіною можна інтерпретувати більш абстрактно: для когось воно може відображати боротьбу між деспотичною владою та непокірним бунтарем, з усіма наслідками, які це може спричинити, якщо бунтар занадто впевнений або, за іронією долі, занадто довіряє процедурам, які не можуть протистояти владній могутності.

Чи достовірна історія про Арахну?

Хоча історія про Арахну та Афіну походить зі Стародавньої Греції, найдавніша згадка про неї походить зі Стародавнього Риму. Її написав поет Овідій за часів правління Августа.

Це створює кілька проблем!

Основна проблема полягає в тому, що ми не можемо бути впевнені, що саме так описується доля Арахни в оригінальному давньогрецькому міфі. Для римських авторів існувала загальна тенденція зображати давньогрецьких богів менш божественними і праведними, ніж їхні римські колеги (це видно на прикладі того, як боги і греки зображені в "Енеїді" порівняно з "Одіссеєю" або "Іліадою").

Але навіть якщо не брати до уваги цю тенденцію і вважати, що Овідій не прагнув підірвати образ давньогрецьких богів, є велика ймовірність того, що він написав міф саме так, як він це зробив, щоб зробити політичний коментар.

За часів правління Августа Овідій був засланий Августом під час репресій і цензури в мистецтві, які він запровадив. Тож, можливо, Овідій намагався критикувати Августа, переповідаючи міф про Арахну в такий спосіб. Враховуючи, що за часів Овідія поетів також називали "ткачами", неважко встановити зв'язок між цією історією, засланням Овідія і його несхваленням тактики Августа.

Тим не менш, можливо, що Овідій дійсно записав міф достовірно.

Ми, мабуть, ніколи не дізнаємося!